Сочинение на завтра.

[Francesco_di_Medici]

Міні-твір на тему «Весна». Стиль – потік свідомості.

У той час, коли перші непевні стебла, чи то навіть не стебла, а маленькі стрілочки, починають послідовно пробивати пересохлу та скалічену зимою кригу, що вкривається від того тріщинами, і в одну мить, коротку, як постріл, та довгу, як чорна стрічка у дівочому волоссі, тріщини розходяться, розкриваються, пелюстками десятками крихітних сіро-білих безодень. Та все наступної миті їх заповнить вода, павутинням співучих струмків здійнявшись у повітря пташиним співом, одним неймовірним криком – весна!
А трохи згодом промені сонця, що повільно зігрівають землю, стануть повними життя - тендітні бліді паростки та сонні комахи. Вісники весни – ластівки крилами лезами ріжуть те урочисте, чисте повітря, розділять його на шматки – теплі, як рівні трикутники святкового пирога.
І тоді води ставатиме все більше – аж поки не з’явиться на світ Божий оголена земля, чорна, мерзенна та сповнена тієї незборної життєвої сили, що дасть їй змогу оновитися, вкрити саму себе рясним килимом з квітів – кривавими плямами маків, простуватими ромашками. То є саме життя – часом непривабливе, та щире, відчайдушне, пристрасне – палахке полум’я часу. То є все, що нас оточує розідрані, як лахміття хмари, блакитне скло неба та Сонце. Сонечко. Червоне, с кількома крапками дряпається брудним склом на волю. Лусне посередині крапчата кулька – полетить сонечко на чорних закрилках за вітром, а вологими вулицями будуть проходити люди – бліді, зеленкуваті, виснажені довготривалим холодом, і на втомлених обличчях будуть прокидатися усмішки, різнокольорові, вони палітрою будуть розпливатися, розлітатися, торкаючись блиску очей, чіпляючи до щік свіжий рум’янець, а з губ стиглими ягодами знову і знову будуть зриватися слова: «Весна, весна прийшла».



если кому интересно - попробую перевести, однако врдли єто возможно

запись создана: 21.01.2009 в 00:03

@темы: Амбиции, Еретики, Работа, Творчество